Видатні березняківці: Руслан Кутас
діалог держав
Конкурс-фестиваль Діалог держав: партнерство в освіті 2017
29.04.2017
скверу на бучми
Скверу на вулиці Амвросія Бучми бути!
03.05.2017
Показати все

Видатні березняківці: Руслан Кутас

руслан кутас

Ніхто, крім нас!

Березняківець Руслан Кутас допомагає армії та мешканцям із зони АТО з перших днів війни

«Хто допоможе, якщо не я?» – з такою думкою зустрів війну з Росією три роки тому не один українець. Серед тих небайдужих, які з перших днів кинулися до лав добровольців та волонтерів, був і Руслан Кутас, мешканець Березняків.  «Для нас почалося все з того, що на війну, у 12-й батальйон, мобілізували двох наших березняківських хлопців – Миколу Драгу та Сергія Суханова, – розповідає Руслан, який у мирний час займався ремонтом автомобілів. – Тоді ми з друзями одягли наших хлопців, придбали бронежилети, необхідну амуніцію. А потім почали допомагати вже і всьому 12-му батальйону. І пішло-поїхало: 24-та, 80-та бригади, Нацгвардія, добровольчі підрозділи… Ми привозили хлопцям в АТО найнеобхідніші речі, передавали посилки та листи від рідних. Усе, що могли «нарити», – прилади нічого бачення, каски, бронежилети, – везли туди».

руслан кутас

У 2015 році Руслан перебував у секторі «М» – допомагав створювати польову пошту. Там же й почав опікуватися місцевим населенням, яке опинилося у зоні бойових дій. Продовжує свою волонтерську роботу Руслан і зараз.  «Тепер ми зосередилися здебільшого на допомозі дітям із «сірої зони». Адже саме вони потребують особливої уваги. Це наше майбутнє покоління. І ми маємо показати цим дітлахам, що український народ єдиний і мусить бути разом за будь-яких обставин», – каже Руслан.

Він разом зі своїми побратимами опікується підшефними дитячими садками та школами, допомагає багатодітним родинам. «Вони потребують матеріальної підтримки – їжі, одягу, медичної допомоги. Елементарного людського спілкування, – каже волонтер. – Але ми розуміємо, що матеріальна допомога від волонтерів цим людям має бути тимчасовою підтримкою. Найважливіше – створити умови, аби місцеве населення самостійно могло б  забезпечувати свої родини. Їм потрібна робота».

Руслан зізнається, що поїздки в зону АТО щоразу відкривають для нього зовсім інший світ, у якому, на жаль, живуть уже три роки східняки: «Коли ви чуєте розриви мін або характерний свист, ви все одно пам’ятаєте про те, що через тиждень-два повернетеся у мирне життя. А ці люди так живуть весь час. У них вже зовсім інше мислення. І навіть діти там розуміють, що таке «приліт», що таке «старт», куди прилетіло. Вони  розпізнають уламки снарядів, відрізняють РПК від ДШК. Це зовсім інше життя і страшне дитинство. І тому для них так важливо розуміти, що ми, українці «з мирної території», про них не забули».

На досягнутому березняківські волонтери зупинятися не збираються. Адже війна триває. Сьогодні в планах – курси першої медичної допомоги для населення, які вже почали запроваджуватися. «Військові навчилися правильно реагувати на випадки поранення, а місцеве населення, яке часто опиняється під обстрілами, як і військові, такої підготовки не має. – каже Руслан, – Саме тому ми й запровадили такі заняття. Маємо боротися за життя і здоров’я кожного українця, де б вони не жили».

Залишити відповідь

Увійти за допомогою: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *